Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах доньки чи сина. Підставою для усиновлення є рішення суду, отримання якого є кінцевою метою юридичного процесу усиновлення.
Діти, які можуть бути усиновленими це – діти-сироти; діти, позбавлені батьківського піклування; діти, батьки яких дали згоду на усиновлення.
Основні вимоги до усиновлювачів наступні: це мають бути особи, яким виповнилось 21 рік, вони є старшими за дитину мінімум на 15 років і можуть забезпечити дитину житлом та необхідними умовами для її життя та всебічного розвитку. Для цього такі особи повинні бути не тільки повнолітніми, але й дієздатними. У випадку усиновлення особи, що досягла повноліття, різниця у віці повинна бути не менше ніж 18 років. Одну і ту ж дитину не можуть усиновити люди, що не перебувають у шлюбі. Закон не дозволяє всиновлювати дітей людям однієї статі.
Щоб мати право на усиновлення, особи не повинні:
Переважно усиновлюються діти, що втратили обох батьків. Факт цього закріплюється Свідоцтвом про смерть кожного з них або відповідним рішенням суду. Щодо дітей, у яких є один із батьків, усиновлення здійснюється за його згодою. Без згоди можна проводити усиновлення у випадках, коли батьки безвісти відсутні, позбавлені батьківських прав, невідомі або недієздатні.
У деяких випадках можуть бути встановлені винятки з основних вимог до усиновлювачів, крім того законом визначено перелік осіб, які мають перевагу в усиновленні або, навпаки, не можуть бути усиновлювачами, тому перед тим, як приймати рішення про збір документів на усиновлення дитини потрібно обговорити можливість усиновлення зі службою у справах дітей або юристом.
Також потрібно враховувати, що переважне право усиновити дитину має подружжя, людина, яка вже має власну дитину; родич дитини, яку хочуть усиновити; особа, яка усиновлює одразу кількох дітей, які є братами/сестрами.
Можливість усиновлення одним із батьків закріплена в законодавстві. Для цього необхідно відповідати перерахованим вище вимогам та підготувати пакет документів:
В залежності від ситуації список документів може бути розширений.
Для того, щоб отримати судове рішення про усиновлення дитини, потрібно пройти досить складну процедуру, яка складається з кількох етапів.
Умовно ці етапи можна поділити на такі: підготовка необхідних документів, постановка на облік усиновлювача, знайомство з дітьми, отримання висновку про можливість усиновлення, подача документів в суд і отримання рішення суду про усиновлення.
Розглянемо ці етапи детальніше.
Заява про взяття на облік як кандидатів в усиновлювачі подається в службу у справах дітей. Сім’я, яка бажає усиновити дитину, додає до заяви такі документи:
Строк дії цих документів – один рік, тому за цей період потрібно отримати висновок про можливість усиновлення.
На етапі збору документів для усиновлення люди дуже часто звертаються до юристів, це допомагає їм зекономити час та зберегти нерви і в кінцевому результаті гарантії успішного усиновлення значно зростають. Юрист може супроводити процес усиновлення і на даному, і на всіх наступних етапах, роз’яснюючи подробиці, надаючи детальні консультації та допомогу при зборі документів.
Особливі труднощі можуть виникнути на першому етапі в іноземців, або людей, які не перебувають в шлюбі, але не тільки в них.
Після отримання документів служба у справах дітей перевіряє їх, проводить бесіду із заявниками, складає акт обстеження їхніх житлових умов та вирішує питання про можливість заявників бути усиновлювачами. У разі надання позитивного висновку ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі.
Після постановки на облік кандидатів усиновлювачів, служба у справах дітей проводить з ними зустріч і ознайомлює з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені. Після виявлення усиновлювачами бажання особисто познайомитись з дитиною, видається направлення до служби у справах дітей за місцем проживання дитини для організації з нею зустрічі та знайомства.
На знайомстві з дитиною обов’язково має бути присутній працівник закладу, в якому проживає дитина, та працівник служби у справах дітей, а про сам факт знайомства складається акт.
Після налагодження контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем проживання дитини із заявою про бажання її усиновити або з заявою про відмову в усиновленні дитини та надання нового направлення на знайомство з іншою дитиною.
При знайомстві з дитиною необхідно ознайомлюватися з документами, що містяться в особовій справі дитини, її медичною картою, історією життя, поведінкою, навичками, рисами характеру і т.д.
На усиновлення дитини потрібно отримати її згоду, якщо ця дитина досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.
За загальним правилом, роз’єднання братів і сестер при усиновленні не допускається, однак кінцеве рішення щодо цього може винеси лише суд.
Після знайомства та встановлення контакту з дитиною, яку кандидати в усиновлювачі готові усиновити, вони звертаються до служби у справах дітей із заявою про бажання усиновити дитину.
Служба у справах дітей готує висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини, який подається в суд разом з іншими документами.
Варто зазначити, що навіть у випадку отримання негативного висновку про можливість усиновлення є можливість подати в суд заяву про усиновлення дитини і в суді довести, що таке усиновлення буде відповідати найкращим інтересам дитини. В результаті чого суд, всупереч висновку служби у справах дітей, може винести рішення про усиновлення дитини.
Заява про усиновлення подається в суд за місцем проживання дитини. До такої заяви усиновлювачами додаються:
Служба у справах дітей подає в суд:
Потрібно розуміти, що при подачі документів в суд заявники можуть просити змінити ім’я дитини, її прізвище і по-батькові, змінити дату (не більше ніж на 6 місяців) чи місце її народження та записи про матір і батька дитини.
Суд розглядає справу в закритому режимі, з дотриманням таємниці усиновлення і виносить рішення про усиновлення дитини або про відмову в усиновленні.
При розгляді справ про усиновлення дитини суд, в першу чергу, повинен виходити з інтересів дитини, перевага надається не праву заявникам на усиновлення, а праву дитини жити і виховуватись в сім’ї. Тому детально досліджується стан здоров’я та матеріальне становище заявників, їхній сімейний стан та умови проживання, мотиви усиновлення дитини та ставлення до її виховання, береться до уваги стан здоров’я дитини, її особистість, бажання та відносини з потенційним усиновлювачем
З дня набрання законної сили судовим рішенням дитина вважається усиновленою і її нова сім’я забирає дитину з дитячого будинку у присутності працівника служби у справах дітей.
Після того, як, нарешті, завершена формальна процедура усиновлення і отримано нове свідоцтво про народження дитини, вона стає повноправним членом сім’ї з усіма правами та обов’язками народженої у даній сім’ї дитини, як з боку дорослих так і з боку дитини.
На відміну від усиновлювачів-громадян України, іноземцям не потрібно проходити курс підготовки з питань виховання дітей, однак зібрати документи для усиновлення їм набагато складніше ніж українцям. Всі необхідні для усиновлення документи вони повинні оформити не в Україні, а в країні свого перебування і додатково (до переліку для українців) подати такі документи:
Прийом цих документів здійснюється Міністерством соціальної політики України і всі подальші дії, які в процедурі усиновлення українцями здійснює служба у справах дітей у випадку з іноземцями вчиняються міністерством.
Мінсоцполітики перевіряє документи дуже прискіпливо, звертає увагу на дотримання всіх вимог, яким має відповідати висновок про можливість заявників бути усиновлювачами, на оформлення, легалізацію, завірення, переклад документів, тому всі ці документи повинні бути оформленні з урахуванням законодавства обох країн.
Усиновлення дітей іноземцями можливе лише після досягнення дитиною п’яти років і при цьому, надається не більше трьох направлень на знайомство з дитиною.
Отже, самостійно розібратися з усіма труднощами усиновлення в Україні дуже складно, що зумовлено важливістю самого процесу як для дитини так і для держави.
Насамкінець варто зауважити, що в Україні законом передбачена можливість скасування усиновлення. Суд може винести рішення про скасування усиновлення, наприклад, у випадках якщо таке усиновлення відбулось без згоди дитини чи її батьків, на підставі підроблених документів, або якщо це було фіктивне усиновлення (усиновлювачі насправді не бажали настання прав та обов’язків, які виникають у результаті усиновлення).
Далеко не в усіх країнах є можливість скасування усиновлення, оскільки це є психологічною травмою насамперед для дитини, але в Україні є така можливість.
_03_03.png)
