РСУ відмовилася допомогти ДСАУ з наповненням ЄДРСР: тепер база може залишитися напівпорожньою, а працівників апарату чекатимуть неоплачувані клопоти

 РСУ відмовилася допомогти ДСАУ з наповненням ЄДРСР: тепер база може залишитися напівпорожньою, а працівників апарату чекатимуть неоплачувані клопоти

Законодавець поставив перед Державною судовою адміністрацією складне завдання: за півроку забезпечити появу в Єдиному державному реєстрі судових рішень усіх документів, що не були внесені до нього, починаючи з 1 січня 2010-го. Та, як виявилося, для виконання цього положення потрібні не тільки час, а й додаткові кошти. Рада суддів відмовилася перекладати відповідальність за наповнення реєстру на плечі голів судів. Отже, база може залишитися напівпорожньою, а працівників апарату судів чекатимуть неоплачувані клопоти.

Мета є, засобів немає

 Приймаючи закон «Про забезпечення права на справедливий суд», парламентарі, мабуть, і не здогадувалися, що деякі положення акта буде неможливо виконати. Висока мета реформаторів зробити всі рішення храмів Феміди доступними розбилася об підводні рифи реальності.

Так, у документі записали: Державна судова адміністрація до 28 вересня повинна забезпечити надходження до ЄДРСР «тих судових рішень, які не були внесені… починаючи з 1 січня 2010 року». Начебто нічого складного. Але це тільки на перший погляд.

ДСАУ ініціювала перед РСУ розгляд питання про реалізацію вимог закону. Та члени вищого органу суддівського самоврядування, оцінивши можливості наповнення реєстру в 6-місячний строк (обчислюється з дня набрання чинності законом — 28 березня), дійшли висновку: за півроку та без залучення додаткових людських, матеріальних ресурсів вимогу парламентарів виконати нереально. До того ж є й інші складні питання, вирішити які навряд чи хтось зможе.

Паперова робота

Як повідомив представник ДСАУ, прогнозується, що до ЄДРСР потрібно внести більш як 30 млн документів. У суди вже направили інформаційний лист щодо необхідності наповнення реєстру рішеннями. Чому ж у володарів мантій виникла така велика «заборгованість» перед ЄДРСР? Справа в тому, що раніше не всі документи вносилися до бази: перелік «потрібних» суспільству рішень визначала РСУ за погодженням з ДСАУ. До того ж строки фіксації відповідних актів у реєстрі були прописані не в законі, а в Порядку ведення ЄДРСР, затвердженому постановою Кабміну від 25.05.2006.

Документом «про справедливий суд» було внесено зміни до закону «Про доступ до судових рішень»: віднині до реєстру вносяться «всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені в письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту». Та з цього правила є один виняток: загальний доступ до ухвал про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову в задоволенні такого клопотання про обшук; про дозвіл на проведення негласної слідчої дії, про відмову в задоволенні такого клопотання забезпечується через один рік після внесення документів до реєстру.

Крім цього, як згадувалося вище, законодавець зобов’язав ДСАУ ліквідувати «заборгованість». Процедура наповнення бази «простроченими» документами не така вже й проста. Спочатку фахівці сформують та розішлють у всі храми Феміди перелік документів, які були внесені до реєстру з 1 січня 2010-го. Потім починається «найцікавіше»: відповідальна особа суду йде в архів, відкриває кожну справу на паперових носіях і перевіряє, чи всі рішення в конкретній справі внесені до ЄДРСР.

Якщо якогось документа немає, потрібно відшукати його електронну копію в автоматизованій системі документообігу суду (АСДС), перевірити на відповідність оригіналу, підписати електронним цифровим підписом (ЕЦП) та надіслати до бази.

Проблеми з’являться на етапі виявлення відсутності рішення на електронному носії. Адже офіційно АСДС розпочала роботу 1 січня 2011 р., тому в ній є не всі рішення. Добре, якщо у володаря мантії залишився потрібний документ на комп’ютері. Тоді його легко можна внести до АСДС. В іншому разі доведеться перетворювати рішення на папері в електронну форму. На жаль, сканери є не в усіх судах. Тому, очевидно, їм доведеться придбати нову техніку, яка, можливо, в майбутньому не знадобиться і припадатиме пилом.

 Хто підпише?

Та відсутність сканерів — не найбільша проблема. Деякі служителі Феміди не можуть завізувати прийняті ними рішення ЕЦФ через те, що вони або працюють уже в

зовсім іншій установі, або взагалі звільнилися. У проекті рішення РСУ пропонувався такий вихід: голова обителі Феміди (чи збори володарів мантій) повинен визначити суддів (або ж працівників апарату), які будуть наділені повноваженнями засвідчувати власним ЕЦП електронні копії документів.

Така пропозиція викликала дискусію серед членів ради. «Які збори чи голова суду можуть примусити суддю поставити свій підпис під рішенням, прийнятим суддею, що вже пішов у відставку?» — поцікавилася член РСУ Тетяна Чумаченко. Її підтримали колеги: володар мантії може підписувати тільки своє рішення, а не чуже. Представники ради припустили, що засвідчити документ для внесення до реєстру повинен керівник апарату суду.

До того ж у членів ради виникли сумніви, що законодавець під поняттям «судові рішення» мав на увазі всі процесуальні документи, прийняті під час розгляду справи, а не тільки ті, якими спори вирішені по суті. Вони висловили думку: можливо, потрібно включити до ЄДРСР акти, обов’язковість оприлюднення яких свого часу затвердила РСУ, а решту — залишити в спокої. Та голова вищого органу суддівського самоврядування Валентина Сімоненко поставила всі крапки над «і». За її словами, при підготовці законопроекту «Про забезпечення права на справедливий суд» члени Ради з питань судової реформи наголошували: необхідно внести до реєстру всі рішення. Таку ідею підтримав і парламент.

«Закон набрав чинності, його потрібно виконувати. Якщо при його реалізації виникають проблеми, необхідно обгрунтувати й показати, до чого призведе виконання вимог закону. Ми розуміємо, що є судді, які не публікували рішень. У той же час є рішення, які потрібно знати одній особі, а вони публікуватимуться на всю країну», — зауважила В.Сімоненко.

У свою чергу представник РСУ Богдан Моніч зазначив: «Якщо ми маємо прийняти з цього питання рішення, то повинні дійсно унормувати: що розуміти під поняттям «судове рішення», хто має підписувати електронні копії рішень, які приймали судді, котрі перейшли до іншого суду чи пішли у відставку. Нам необхідно затвердити чітку процедуру».

Його колега Владислав Костенко висловив думку, що потрібно звертатися до Уряду, аби той затвердив порядок ведення ЄДРСР, які б відповідали новим законодавчим правилам.

Дійсно, в законі «Про доступ до судових рішень» зазначено: роз­роблення такого порядку лягає на плечі Кабінету Міністрів. Проте звертатися до урядовців немає сенсу, запевняють експерти. Вони пояснюють: у «Прикінцевих та перехідних положеннях» закону «Про забезпечення права на справедливий суд» перед Кабміном поставили завдання в місячний строк з дня набрання чинності актом привести порядок ведення ЄДРСР у відповідність з новими нормами. Однак Уряд чомусь проігнорував таку вказівку й досі зміни до порядку не були внесені.

Член ради Людмила Соломаха порушила ще одну проблему: як бути з унесенням до реєстру рішень, прийнятих судами Донецької, Луганської областей та АР Крим? Пропозицій, як її розв’язати, не пролунало. Звучали тільки припущення: сьогодні виконати вимогу законодавця й забезпечити включення до бази документів, ухвалених цими судами, нереально.

Для роздумів

Після тривалого обговорення питання представники РСУ з’ясували нові обставини. «Функцію забезпечення внесення рішень до реєстру покладено на ДСАУ. Що ми тут вирішуємо? Хай судова адміністрація змушує це робити не суддів, а виділяє працівників, які б їздили країною, возили із собою сканери», — запропонував Б.Моніч.

«Несерйозно покласти всю відповідальність на ДСАУ. В судовій адміністрації, включаючи територіальні управління, працює 564 особи. Працівників апарату — 33 тис., працюючих суддів — 8,5 тис. Представнику ДСАУ заборонено підходити до папки із судовими рішеннями. Це не його функція. Ніхто не дасть право та дозвіл працівнику судової адміністрації піднімати з архіву документи, — відповів на це очільник ДСАУ Зеновій Холоднюк і додав: — Можна думати, як вирішити проблему. А можна чіплятися за букву закону й думати, як її не вирішити».

Однак Б.Моніч залишився при своїй думці, не розуміючи, що заважає ДСАУ, «не втягуючи РСУ в процес», звернутися до законодавця й пояснити: закон виконати неможливо. «Потрібно поміркувати: ставити питання про необхідність обмеження переліку рішень, які підлягають внесенню до реєстру, чи про збільшення строків для його наповнення», — зауважила В.Сімоненко.

Її підтримала Л.Соломаха: ініціювати внесення змін до закону варто. На її думку, по-перше, мова має йти про збільшення строків для поповнення ЄДРСР. По-друге, в державному бюджеті потрібно передбачити додаткові кошти. Адже внесення одного рішення до бази обходиться приблизно у 9 грн. Тобто ліквідація «заборгованості» обійдеться майже в 300 млн грн. Це — без урахування видатків на закупівлю сканерів.

Деякі експерти звернули увагу на те, що гроші необхідні й для оплати праці осіб, які виконуватимуть кропітку роботу й, можливо, ночуватимуть в архіві, аби вчасно виконати законодавчу вимогу. Та є великі сумніви, що судам на ці потреби виділять додаткові кошти. Адже сьогодні у Феміди є інші фінансові проблеми: скасування обмеження розміру суддівської винагороди створило дефіцит зарплатного фонду в сумі 600 млн грн. 

У пошуках виходу

Врешті-решт члени РСУ не підтримали проект, який передбачав, що голови судів до 28 вересня мають забезпечити появу в реєстрі документів, які не були внесені до нього, починаючи з 1 січня 2010-го. Вони тільки погодилися визнати таким, що втратило чинність, рішення від 17.02.2012 , яким був затверджений перелік актів, дозволених для публікації в базі.

За прогнозами експертів, найближчим часом швидкого наповнен­ня ЄДРСР не спостерігатиметься. По-перше, немає порядку внесення «прострочених» документів до бази. По-друге, в деяких судах відсутнє обладнання для сканування рішень та переведення в електронну форму. Кошти на його придбання навряд чи виділять.

Фахівці припускають, що ДСАУ може знайти вихід із цієї ситуації: потрібно буде звернутися до законодавця або всі підготовчі дії (роботу в архіві, сканування документів) перекласти на плечі працівників апарату судів. Причому експерти сумніваються, що ВР унесе зміни до закону, а клопоти працівників храмів Феміди належним чином оплачуватимуться.

До того ж вони радять не забувати: законом «Про доступ до судових рішень», прийнятим майже 10 років тому, передбачалось, що всі акти обов’язково мають з’являтися в реєстрі. Проте реалізація цієї норми призвела до захаращення бази. Через велику кількість рішень уповільнювалася процедура внесення їх до ЄДРСР. А включення всіх без винятку документів влетіло державі в копієчку.

На думку фахівців, тепер ситуація може повторитися. Втім, це чомусь нікого не турбує, а набутий досвід нічому не навчив. 

Пряма мова

ВАДИМ БУТЕНКО, суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області:

— Рішення підписує тільки суддя, який його прийняв. Якщо ми встановимо для голів судів строк до 28 вересня чи до післязавтра, аби забезпечити внесення до ЄДРСР

рішень, це не буде виконано. Таку кількість рішень фізично нереально зафіксувати в реєстрі.

Якщо обов’язок покладуть на працівників апарату суду, котрі 1,5 тис. грн. як отримували, так і отримують, то завтра вони почнуть звільнятися. Адже це величезний обсяг роботи! Ми можемо запропонувати Верховній Раді внести зміни до закону.

ОЛЕГ ПРИСЯЖНЮК, суддя Апеляційного суду м.Києва:

— Яка мета законодавчих змін? Замучити суди? Тоді припинімо захищати інтереси громадян і займімося бухгалтерськими справами. Якщо є заява, щоб внести рішення до реєстру, то в такому випадку його слід уносити. Це комусь цікаво та потрібно. А так ми маємо виконувати нікому не потрібну роботу.

Законодавчі зміни щодо вимог до наповнення Єдиного державного реєстру судових рішень

1 червня 2006 р. Набрав чинності закон «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 згідно норми «До Реєстру включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції».

13 листопада 2011 р. Набрав чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» від 20.10.2011 згідно норми «Перелік судових рішень судів загальної юрисдикції, що підлягають включенню до Реєстру, затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України».

28 березня 2015 р. Набрав чинності закон «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 згідно норми «Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту».