Душа землі парує вдалині,
пісок віків зачаєно нутрує.
І Шаргород на кручі кам’яній
нескорену історію вартує
Шаргородський район розташований на південних схилах Волино – Подільської височини Правобережної України. Перші історичні відомості про місцевість та центр – Шаргород відносяться на кінець Х1 ст., коли переважна частина Поділля разом з територією, де знаходиться Шаргород, була захоплена литовськими князями.
5 травня 1383 року литовський князь Вітольд, князь Литовський видав грамоту на володіння землею з прилеглими лісами, де нині розташований Шаргород, своєму слузі Василю Карачевському. До 1579 року територія Шаргородського району перейшла у володіння єпископів кам’янецьких. 1579 року князь Замойський, якому на той час належали ці землі, одержав від польського короля грамоту на спорудження замку. Відтоді все володіння й фортеця дістала назву Шаргород.
У 1583 році в суботу після дня святого Валентина у Львові було змінено володіння між єпископом кам 'янецьким Білоблоцьким і великим Канцлером Коронним Яном Замойським на половину містечка Прага під Варшавою. А у привілеї від 26 березня 1579 року, даному у Вільнюсі, знаходимо таке: «Коли повідомив нас Ян Замойський, Канцлер Великий, що на грунтах його власності: Кацмазівці, Попівці, Васильківці, Гайдуківці, Кашівці та Микулівці є добре місце, де річка Ковбасна впадає до Мурашки, на якому має намір заснувати місто Сірий (Шари) Град і обнести його валом, що допомогло б стримувати часті наїзди татарів і залюднити знищену ворогами територію. Охоче цю справу дозволяємо виконати, за яку і ми, і наступники наші вдячні йому будемо. Для заохочення будівництва звільняємо від всіх оплат, податків, данин і тягарів на 20 років».
Так близько 1585 року постало місто Шаргород ( Шарогрудек), а король Речі Посполитої Зиґмунд ІІІ, оцінюючи важливість місцевості, обдарував його новим привілеєм від 26 січня 1588 року: « Три роки тому заснованому містові Шарогрудек, шість миль відлеглого від Бару, надаємо Закон Магдебурзький. Відхиляючи всі суперечливі цьому ж Закони польські, російські, італійські і запроваджуємо базар в суботу, ярмарок на Новий Рік, Трійцю і св. Галла. Прагнучи встановлення статусу міста, котре є фортецією проти неприятелів, розпоряджаємося, щоб купці з Італії чи Турції до різних земель чи воєводств ідучи, завжди тут проїжджали, на два дні товари виставляли на продаж і тільки третього дня в подальшу подорож вирушали. Дозволяємо мешканцям з італійцями, турками і татарами гендель проводити, всі товари по суші й по воді провозити, а також по країні через Бар розвозити, продавати, міняти, без жодної перешкоди і оплати митної, окрім мита на границях Слонська піщаного, установлюємо склад солі, воску, риби, шкіри та інших товарів, де-небудь набутих і звідки-небудь доставлених. Під час війни і тривоги спадкоємець, а в час його відсутності начальник замку, заховувати повинен під сумлінням і вірою, щоби через напливи людей закордонних і їх переходи не виникла якась небезпека для Речі Посполитої. За герб даємо Святого Флоріяна, котрий тримає в правій руці щит із трьома стрілами, а в лівій – начиння з водою, якою заливає пожежу, на пам’ятку, що місто колись від Флоріяна Сірого отримало назву».
У 1595 році Ян Замойський збудував костьол на честь Святого Флоріана – покровителя роду Замойських і обдарував його селом Княжа Лука, сьогоднішня Плебанівка, запровадив школу при костьолі, місто обніс муром і ровом, а замок зміцнив.
В кінці ХУ1 і на початку ХУ11 ст. Шаргород вів широку торгівлю з цілим краєм і одночасно був пунктом для складу товарів, зокрема для меду і вин, що вивозилися тоді з Молдавії. Були збудовані великі соляні склади.
В цей час сюди прибуло декілька єврейських родин. Насамперед це були купці, Замойський дозволив їм поселитися в Шаргороді, з його дозволу вони на свої кошти в 1589 році збудували гарну синагогу в мавританському стилі. В звязку з небезпекою турецьких нападів, синагога будувалась з бійницями і по суті являла собою ще один оборонний об’єкт. Пізніше турки влаштували в синагозі магометанський Дім молитви.
Шаргород, укріплений міцними стінами й валом, швидко заселявся, в 1595 році завершено будівництво укріплень навколо Шаргорода, містечко перетворилося в досить міцну фортецю і посідав значне місце в охороні південних кордонів від нападів кримських татар. Після Брестської унії він став одним з опорних пунктів католицтва на Україні.
Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 року Шаргород опинився в зоні частих боїв. На початку серпня 1648 року загони Максима Кривоноса штурмом оволоділи Шаргородом. Містечко увійшло до Брацлавського полку Данила Нечая. Його населення активно допомагало війську Б. Хмельницького в боротьбі проти польської шляхти.
В жовтні 1653 року в Шаргороді був Богдан Хмельницький. Звідси 28 жовтня він писав лист російським послам – В. Стрешньову і М. Бретхіну.
У другій половині ХУІІІ ст. польська шляхта намагається перетворити Шаргород в один з центрів підготовки єзуїтів на Поділлі. 1784 року в місцевій єзуїтській школі навчалося близько 600 учнів.
В 1798 році Правобережна Україна відійшла від Польщі до Російської держави. Після приєднання до Росії Шаргород увійшов до складу Подільської губернії і належало спочатку до Ямпільського повіту, а від 1848 року – до Могилівського.
У 1794 році Іоаникій Полонський, єпископ Брацлавсько – Подільської православної єпархії, поселився в м.Шаргороді і заклав у 1797 році при монастирі семінарію, а через два роки її перенесли до Кам’янця.
Після реформи 1861 року настало певне економічне пожвавлення. З’явилися нові промислові підприємства переробки сільськогосподарської сировини. На початку 80-х років у містечку відкрилися ґуральня, пивоварний завод, три млини, два шкіряні заводи. Пожвавилися торгівля й ремісниче виробництво. Тут налічувалося 125 лавок; у ремісництві було зайнято 275 чоловік. Ремісництвом і торгівлею займалося в основному єврейське населення.
У другій половині ХІХ ст. в Шаргороді сталися певні зрушення в галузі культури. З 70-х років тут працювали повітове й церковнопарафіяльне училища. 1866 року з’являється перша згадка про бібліотеку. У Шаргородський бурсі навчалися майбутні українські письменники С.В. Руданський і М.М. Коцюбинський.
Нову загальноосвітню школу тут відкрили у 1908 році, а через чотири роки – чотирикласне училище.
Немало цікавих і визначних особистостей прославили Шаргородщину. Одним із них є письменник, історик, краєзнавець Поділля, лікар, почесний член Подільської АН (з 1863 року) , член Подільського єпархіального історико - статистичного комітету (з 1866 року) Ролле Йосип Йосипович (Юзеф Антоній), який народився 1830 року на хуторі Генріхівна, тепер село Роля Шаргородського району. Як науковець і громадський діяч Ролле залишив значний слід в українській та польській медицині.
Одним з найславетніших творців слова, ім'я якого пов’язано з Шаргородщиною, є відомий поет, перекладач, драматург і фольклорист Степан Васильович Руданський. У 1842-1849 роках він навчався у Шаргородський духовній школі. Трохи згодом (1876-80 р.р.) у Шаргородському духовному училищі вчився не менш відомий письменник-прозаїк Михайло Михайлович Коцюбинський.
Роки навчання зв’язують з Шаргородом і відомого композитора, майстра українського хорового мистецтва Миколу Дмитровича Леонтовича, автора класичного « Щедрика».
Шаргородщина гордиться і воїнами визволителями періоду другої світової війни – 9 Героїв Радянського Союзу.
В Шаргородському районі народився і вчився відомий радянський фізик, академік, лауреат Ленінської та Державної премії, директор інституту ядерної фізики Сибірського відділення АН СРСР Будкер Гірш Іцкович.
В районі народився і навчався відомий поет Петро Мойсейович Перебийніс.
У межах, які існують на сьогодні, район було утворено у 1923 році.
Шаргородський район розташований у південно-західній частині Вінницької області. До його складу входять м. Шаргород та 61 населений пункт, всі вони підпорядковані одній міській і 31 сільським радам. Площа району становить 1137 кв. км. Розташований за 90 км від Вінниці і за 27 км від залізничної станції Ярошенка. Станом на 01.01.2008 року численність населення району становить 60740 чоловік, із них 53744 чоловіка – сільське населення.
По національному складу населення району характеризується таким чином: українців – 96,5%, росіян -2,0%, євреїв – 0,1%, інші національності – 1,4 %.
Шаргородський район межує з Тиврівським, Тульчинським, Томашпільським, Чернівецьким, Могилів-Подільським, Муровано-Куриловецьким, Барським та Жмеринським районами.
З архівних документів вбачається( довідка з Шаргородського районного архіву ), що до 1923 року Шаргородський район входив до складу Судово – Мирової дільниці Могилівського ( Подільської губернії) Мирового округу в межах Шаргородської і Біляно – Шаргородської волостей.
В 50-ти десятих роках народний суд Шаргородського району складався з двох дільниць, в кожній з них працювали один суддя і секретар.
З 1956 року головою Шаргородського народного суду був суддя Лучинський.
З 1972 року по 1991 рік головою суду працював Гоц В.І.
Суддями Шаргородського народного суду в ці роки працювали Гонтарь, Кузьмінський, Осадчук, Кияшко В.Я., Гоц В.І., Паламарчук В.М.
З 1991 року по серпень 2000 року головою Шаргородського районного суду працювала Паламарчук В.М., суддями Трофімчук М.Ю., Соколовська Т.О.
З серпня 2000 року суд очолює Соколовська Тетяна Олексіївна, 1960 року народження, на суддівській роботі з березня 1993 року, суддя другого кваліфікаційного класу.
Судді Шаргородського районного суду:
- Трофімчук Микола Юхимович, 1947 року народження, на посаді судді працює з червня 1987 року, суддя другого кваліфікаційного класу;
- Славінська Наталія Леонтіївна, 1970 року народження, на посаді судді працює з 2000 року, суддя третього кваліфікаційного класу;
- Дубчак Анатолій Григорович, 1961 року народження, на посаді судді працює з жовтня 1991 року, суддя другого кваліфікаційного класу
Всі судді обрані безстроково.
Відповідно до штатного розпису, в суді нараховується 25 посад, з них 4 судді, 16 державних службовців, 1 службовець, 4 працівника робітничих професій. Найбільш досвідченими працівниками суду є керівник апарату Бородавка Світлана Василівна, 1966 року народження, працює в суді з 1986 року; Паламарчук Марія Дмитрівна, 1963 року народження, Орлюк Василь Іванович 1954 року народження , Швець Антоніна Вікторівна, 1963 року народження, які працюють в Шаргородському районному судді відповідно з 1983,2000,2002 рр.
Довідку склала голова Шаргородського
районного суду Т.Соколовська
_03_03.png)
