Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчими суддямиклопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження за 9 місяців 2014 року

УЗАГАЛЬНЕННЯ

СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЩОДО РОЗГЛЯДУ СЛІДЧИМИ СУДДЯМИ КЛОПОТАНЬ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЗА 9 МІСЯЦІВ  2014 РОКУ.

м. Шаргород                                                                                                       20.10.2014 року

Завдання кримінального судочинства визначені в ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України, де вказано, що ними є “захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура”. Тобто інтереси суспільства щодо протидії злочинності, відновлення порушених злочином прав та понесення винними особами кримінальної відповідальності задовольняються за допомогою кримінального процесу.

Для забезпечення вказаних завдань законодавець покладає на суб’єктів кримінального провадження певні обов’язки та визначає їх права. При цьому держава розраховує на те, що суб’єкти кримінального провадження будуть активно брати участь у кримінальному судочинстві, сприяти досягненню його завдань, та добросовісно виконувати процесуальні обов’язки.

Втім, завдання кримінального судочинства не завжди співпадають з інтересами всіх сторін провадження, а тому суб’єкти провадження можуть перешкоджати досягненню визначених законом завдань шляхом невиконання процесуальних обов’язків чи зловживання наданими правами. А тому, для забезпечення досягнення завдань кримінального судочинства, кримінально-процесуальне законодавство передбачає можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року визначає новий перелік заходів процесуального примусу, які іменуються “Заходами забезпечення кримінального провадження”. Ці заходи дають можливість виявляти, збирати та зберігати докази, попереджати можливу протиправну поведінку чи виключати можливість підозрюваного, обвинуваченого ухилитися від слідства та суду.

Заходи забезпечення кримінального провадження характеризуються певними   ознаками: 1) мають процесуальний характер, підстави, межі та порядок їх застосування детально регламентовані кримінальним процесуальним законом; 2) спрямовані на досягнення єдиної мети, а саме забезпечити належний порядок кримінального провадження, його дієвість; 3) мають примусовий характер незалежно від волі особи, відносно якої застосовується той чи інший захід; 4) мають виключний характер, тобто застосовуються лише в тих випадках, коли іншими заходами публічні завдання кримінального провадження досягнути неможливо; 5) специфічний суб'єкт застосування, яким, як правило, є слідчий суддя, суд.

 Серед заходів забезпечення кримінального провадження важливе місце займають запобіжні заходи.

Відповідно до плану роботи Шаргородського районного суду Вінницької області на ІІ півріччя 2014 року, мною, суддею Шаргородського районного суду Славінською Н.Л., проведено узагальнення судової практики щодо розгляду слідчими суддями клопотань про застосування  заходів забезпечення кримінального  провадження за 9 місяців 2014 року.

Відповідно до ст. 131 КПК заходами забезпечення кримінального провадження є:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід (ст. ст. 133−143 КПК);

2) накладення грошового стягнення (ст. ст. 144−147 КПК);

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ст. ст. 148−153 КПК);

4) відсторонення від посади (ст. ст. 154−158 КПК);

5) тимчасовий доступ до речей і документів (ст. ст. 159−166 КПК);

6) тимчасове вилучення майна (ст. ст. 167−169 КПК);

7) арешт майна (ст. ст. 170−175 КПК);

8) затримання особи (ст. ст. 188− 192 КПК, ст. ст. 207−213);

9) запобіжні заходи (ст. ст. 177−187 КПК).

Запобіжними заходами, відповідно до ст.176 КПК України, є:

1) особисте зобов’язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

Частиною 3 статті 132 КПК України встановлено 3 групи обставин, недоведеність яких усуває можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Так, згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора (ч.4 ст.176 КПК України).

З набранням чинності 20 листопада 2012 року Кримінальним процесуальним кодексом України істотно розширено функції та завдання суду щодо контролю за дотриманням прав і свобод сторін кримінального провадження під час досудового розслідування, та запроваджено інститут слідчого судді, покликаного здійснювати весь об’єм таких функцій.

Слідчим суддею, відповідно до п. 18  ч. 1 ст. 3 КПК України, є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а у випадку, передбаченому ст. 247 КПК, голова чи за його визначенням, інший суддя  суду апеляційної інстанції.

Слідчими суддями Шаргородського районного суду є голова суду – Соколовська Т.О. та заступник голови суду – Славінська Н.Л.

В ході проведення узагальнення  встановлено, що за 9 місяців 2014 року в провадження Шаргородського  районного суду  надійшло 96 клопотань, з яких: про привід підозрюваного – 1 , про застосування запобіжних  заходів – 21 (з яких :

особисте зобов’язання – 7,  тримання під вартою – 12,  домашній арешт – 2); про дозвіл на затримання з метою приводу – 1; про продовження строків тримання під вартою – 5; про проведення обшуку житла чи іншого володіння особи – 2; про тимчасовий доступ до речей і документів – 63; про арешт майна – 1; інші клопотання – 2.

Станом на 30.09.2014 року розглянуто 96 клопотань, з яких 92 – задоволено, повернуто – 1. З них слідчим суддею Соколовською Т.О. розглянуто 52 клопотання, слідчим суддею Славінською Н.Л. – 44.

З проведеного узагальнення вбачається, що найбільша кількість рішень слідчих суддів у сфері застосування заходів забезпечення кримінального провадження – 63 стосується розгляду клопотань органів досудового розслідування про тимчасовий доступ до речей та документів.

Також, за проаналізований період слідчими суддями Шаргородського районного суду розглянуто 7 клопотань слідчих СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, що погоджені з прокурором,  про обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання, з яких 6 – задоволено, 1 –  повернуто.

Особисте зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки.

    Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов’язки та роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

       Контроль за виконанням особистого зобов’язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, –  прокурор.

Так, наприклад, 22.07.2014 року, слідчим суддею Шаргородського районного суду Соколовською Т.О. розглянуто і задоволено клопотання слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області про обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання  щодо гр-н О..  Клопотання мотивоване тим, що слідчим розглядаються матеріали кримінального провадження №12014020360000130 від 17.04.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, в ході розгляду яких встановлено, що гр-н О. підозрюється у тому, що на початку березня 2014 року, перебуваючи в будинку номер 177 по вулиці Л. в  м. Шаргород, шляхом вільного доступу, таємно, умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, в одній із кімнат  з тумбочки викрала мобільний телефон "Нокія 105" вартістю 157,80 грн. зі стартовим пакетом "Київстар" вартістю 10 грн., який належить гр-ну Ш..

       Слідчий СВ просив застосувати до підозрюваної гр-на О. запобіжний захід у виді особистого зобов’язання  та покласти на неї обов’язки: прибувати до СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися із постійного місця проживання – с. Г. Шаргородського району Вінницької області вул. Ж., 91, без дозволу слідчого, прокурора або суду, посилаючись на те, що гр-н О. підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення середньої тяжкості, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох  років, негативно характеризується за місцем проживання, не працює, зловживає спиртними напоями, позбавлена батьківських прав відносно  двох малолітніх дітей, має негативні соціальні зв’язки, раніше засуджувалась за крадіжки чужого майна.

Слідчим та прокурором доведено наявність  обґрунтованої підозри у вчиненні гр-ном О. кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватись від органів досудового розслідування та суду,  тому слідчим суддею встановлено, що за вказаних обставин наявна  необхідність запобігти спробам  вчинити інше кримінальне правопорушення та забезпечити виконання підозрюваною гр-на О. покладених на неї процесуальних обов'язків шляхом застосування  відносно підозрюваного гр-на О. запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання, з покладанням на неї обов'язків, передбачених п.п.1,2 ч.5 ст.194 КПК України. 

До того ж, при проведенні узагальнення встановлено, що у проаналізований період слідчим суддею Шаргородського районного суду Соколовською Т.О. 1 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання гр-на С., підозрюваному у вчиненні кримінальних  правопорушень, передбачених ч.1 ст.185; ч.1 ст.164 КК України, було повернуто слідчому  СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області на підставі письмової заяви прокурора про відкликання клопотання про застосування запобіжного заходу, в якій прокурор посилається на те, що гр-н С. на виклик до слідчого судді не з'явився, покинув місце постійного проживання, місце його перебування в даний час не встановлено, у зв'язку з чим слідчим  СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області гр-ном К.  готується нове клопотання про застосування до підозрюваного гр-на С. більш суворого  запобіжного заходу.

Крім того, у вказаний період слідчими суддями Шаргородського районного суду розглянуто 12 клопотань слідчих СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, що погоджені з прокурором, про тримання під вартою, які задоволено.

Так, 21.03.2014 року слідчим суддею Шаргородського районного суду Славінською Н.Л. розглянуто і задоволено клопотання слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою гр-ну С., підозрюваному  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим розглядаються матеріали кримінального провадження №12013010360000097 від 20.03.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, в ході розгляду якого встановлено, що гр-н С., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, 20.03.2014 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, знаходячись  у м. Шаргород на вул. С., умисно, з корисливих мотивів зайшов до домоволодіння гр-ки Ц., яке розташоване в м. Шаргород на вул. С., 40, зокрема у приміщення літньої кухні,   та, з метою вчинення розбійного нападу на господиню, завчасно дістав з кишені штанів ніж для демонстрації реальності злочинного наміру і з метою   можливого застосування відносно гр-ки Ц. насильства, небезпечного для її життя та здоров’я, тримаючи ніж у одній руці, іншою рукою схопив гр-ку Ц. за праву руку, наніс останній один удар ножем по долоні правої руки, після чого, пригрозивши вбивством, наказав потерпілій відати йому гроші. При цьому потерпіла Ц., сприймаючи погрозу вбивством як реальну, що було підтверджено нанесенням їй тілесних ушкоджень, як загрозу її життю та здоров’ю, не чинила гр-ну С. опору, просила не вбивати її, пообіцявши віддати останньому всі свої грошові заощадження, повідомивши, що гроші зберігаються у будинку. Під час того, як підозрюваний гр-н С. супроводжував потерпілу Ц. з приміщення літньої кухні до дверей житлового будинку, остання почала кричати та кликати на допомогу перехожих. Після чого гр-н С., з метою уникнення кримінальної відповідальності, відпустив гр-ку Ц. біля вхідних дверей житлового будинку, вибіг на вулицю, однак був затриманий особами, що прибігли на допомогу гр-ці Ц., і були очевидцями злочину.

         Слідчий просив застосувати до підозрюваного гр-на С. запобіжний захід у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що гр-н С. підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого корисливого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, правопорушення вчинене підозрюваним у стані алкогольного сп’яніння та щодо особи похилого віку. Крім того, підозрюваний є громадянином Республіки Молдова, не має постійного місця проживання та роботи  на території України, не має   сім’ї чи міцних соціальних зв’язків, оскільки приїхав тимчасово погостювати до своєї сестри у с. Ф. Шаргородського району Вінницької області, неодноразово перетинав кордони України, Республіки Білорусь та Російської Федерації, що підтверджується відмітками в закордонному паспорті; вчинив злочин з метою заволодіння коштами гр-ки Ц., застосовуючи при цьому фізичне насильство, що дає підстави  вважати, що в подальшому він  може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України у випадку застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Слідчий суддя встановив, що 20.03.2014 року до ЄРДР внесено заяву гр-ки Ц.  про вчинення злочину – нападу на неї гр-на С. з метою заволодіння її майном, а 21.03.2014 року гр-на С. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. При цьому, підозрюваний гр-н С. визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При ухваленні судового рішення про задоволення подання слідчий суддя виходив з того, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні гр-ном С. кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, а також наявні ризики переховування гр-на С. від органів досудового розслідування та вчинення інших кримінальних правопорушень,   у зв’язку із чим наявні підстави для застосування запобіжного заходу, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків та запобігання ризикам переховуватися від органів досудового розслідування, перешкоджати кримінальному провадженню та вчиняти інші кримінальні правопорушення. При цьому, слідчий суддя встановив, що неможливо застосувати до гр-на С. більш м’який запобіжний захід,  оскільки він буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при ухваленні судового рішення про застосування до підозрюваного гр-на С. запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя визначив строк дії ухвали; дату, з якої вираховується строк тримання гр-на С. під вартою.

До того ж, при проведенні узагальнення встановлено, що у проаналізований період слідчим суддею Шаргородського районного суду Соколовською Т.О. розглянуто і задоволено клопотання слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, погоджене з прокурором, про продовження строку тримання під вартою підозрюваного гр-на С..

В ході проведеного узагальнення встановлено, що якість та обґрунтованість клопотань слідчих органів досудового розслідування про обрання запобіжних заходів,   продовження строків тримання під вартою потребує поліпшення.

Зокрема,  встановлено непоодинокі випадки внесення до суду означених клопотань щодо тримання осіб під вартою в останній день або останні години затримання.

Також, мотивація вказаних клопотань про обрання запобіжного заходу в переважній більшості випадків полягає в посиланні на  наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, без належного їх обґрунтування та наведення обставин, що дають слідчому підстави зробити такий висновок, та на тяжкість вчиненого злочину при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що, відповідно до вимог Конвенції, не є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також, станом на 30.09.2014 року, слідчими суддями розглянуто 2 клопотання слідчих СВ Шаргородського РВ УМВС, що  погоджені з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, які задоволено.

Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

       Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 КПК. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим (ст. 181 КПК).

Так, 23.06.2014 року слідчим суддею Шаргородського районного суду Славінською Н.Л. розглянуто і задоволено клопотання слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту  щодо гр-на С..

 Клопотання мотивоване тим, що слідчим розглядаються матеріали кримінального провадження № 12014020360000218 від 06.06.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, в ході розгляду яких встановлено, що гр-н С. підозрюється у тому, що 02.06.2014 року приблизно о 22 годині, будучи раніше судимим Шаргородським районним судом 13.05.2010 року за ч.1 ст.309, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з випробуванням та іспитовим строком на три роки, повторно, будучи в стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи в с. П. Шаргородського району на вул. Ж., з метою крадіжки чужого майна зайшов на територію домогосподарства гр-на П., що розташоване на вул. Ж., 3, і, пересвідчившись, що за ним ніхто не спостерігає, підійшов до приміщення літньої кухні, відкрив незамкнені двері, проник всередину приміщення, звідки викрав чавунний котел місткістю 50 л. та вартістю 300 грн., виніс з території домогосподарства і розпорядився викраденим на власний розсуд.

         Слідчий СВ просив застосувати до підозрюваного гр-на С. запобіжний захід у виді домашнього арешту  та покласти на нього обов’язки: прибувати до слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, прокурора, суду за кожною вимогою; не залишати постійне місце проживання – с. П. Шаргородського району Вінницької області, вул. К., 7, без дозволу слідчого, прокурора,  суду у період доби з 21 години до 06 години щодобово, посилаючись на те, що гр-н С. підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 років до 6 років, не відбувши покарання у виді трьох місяців арешту за вироком Шаргородського районного суду від 18.03.2014 року за ст.395 КК України, не має постійного місця роботи,  вживає спиртні напої та вчинив злочин у стані алкогольного сп’яніння, тому  може переховуватися від органів досудового розслідування та вчиняти інші злочини. Вказані обставини, на думку слідчого, свідчать про неможливість запобігання ризикам переховування гр-на С. від органів досудового розслідування та продовження ним вчиняти кримінальні правопорушення у випадку незастосування щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Оскільки слідчим та прокурором доведено наявність  обґрунтованої підозри у вчиненні гр-ном С. кримінального правопорушення, та враховуючи викладені вище обставини, до гр-на С. застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту  та зобов’язано останнього прибувати до слідчого Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду з с. П. Шаргородського району Вінницької області, де він   проживає на вул. К., буд. 7.  та крім того, враховуючи пояснення підозрюваного  гр-на С. під час судового розгляду клопотання про те, що він вчинив злочин, не відбувши покарання за вироком Шаргородського районного суду від 18.03.2014 року, а також враховуючи, що  з матеріалів кримінального провадження вбачається, що злочин підозрюваним скоєно у стані алкогольного сп’яніння, слідчий суддя вважає за необхідне також покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені п.п.3,5 ст.194 КПК України, що полягають у повідомленні слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну місця свого проживання та у не відвідуванні місць, де здійснюється продаж спиртних напоїв, крім придбання продуктів харчування. 

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді застави до Шаргородського районного суду не надходили.

 До того ж, за проаналізований період слідчими суддями розглянуто 2  клопотання слідчих СВ Шаргородського РВ УМВС, погоджені з прокурором,  про проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, які задоволено.

Зокрема, 24.06.2014 року слідчим суддею Шаргородського районного суду Славінською Н.Л. розглянуто і задоволено клопотання слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області про дозвіл на проведення обшуку обшук житла та іншого володіння гр-н Х., де також мешкає гр-н Т..

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим розглядаються матеріали кримінального провадження №12014020360000092 від 13.03.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, в ході розгляду яких встановлено, що гр-н Т., що проживає в с. І.  Шаргородського району Вінницької області на вул. Т., 19 у будинку свого вітчима гр-на Х., підозрюється в тому, що 29.05.2014 року в приміщенні літньої кухні виготовив з метою збуту, шляхом варіння, небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, – метилдезорфін, дезоморфін та кодеїн, вагою, відповідно, 0,00030 г.,  0,00016 г. та 0,00051 г., який помістив у медичний шприц, а 30.05.2014 року приблизно о 14 годині 55 хвилин в ході проведення оперативної закупівлі в м. Шаргород незаконно збув наркотичний засіб за 50 грн. гр-ну К..

         Слідчий суддя встановив, що 13.03.2014 року до ЄРДР внесено повідомлення про готування до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України. 23.06.2014 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, гр-н Т.. При цьому, 23.06.2014 року гр-н Т.. допитаний в якості підозрюваного, визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, зазначених у повідомленні про підозру.  

При ухваленні судового рішення про задоволення подання слідчий суддя виходив з того, що є наявні достатні підстави вважати, що у житлі, де проживає підозрюваний, та господарських будівлях і спорудах можуть знаходитися наркотичні засоби, знаряддя для їх виготовлення, медичні шприци для вживання чи збуту у них наркотичних засобів, а також доведено необхідність виявлення цих речей та фіксації відомостей про обставини кримінального правопорушення, які самі по собі та в сукупності з іншими речами та документами кримінального провадження,   мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні,   вважаю, що є достатні підстави для надання дозволу на обшук житлового будинку гр-на Х. та іншого володіння гр-на Х.– літньої кухні, господарських будівель і споруд, що знаходиться в с. І. на вул. Т., 19, де зареєстрований і проживає підозрюваний гр-н Т..

Також у період з 01.01.2014 року по 30.09.2014 року слідчими суддями Шаргородського районного суду розглянуто 1 клопотання слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, що погоджене з прокурором, про арешт майна, яке задоволено частково.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК.

Зокрема, 28.08.2014 року слідчим суддею Шаргородського районного суду Славінською Н.Л. розглянуто та частково задоволено клопотання слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області про арешт майна підозрюваного гр-на К..

Слідчий клопотання мотивує тим, що ним розглядаються матеріали кримінального провадження №12014020360000324 від 10.08.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, в ході розгляду яких встановлено, що гр-н К., що проживає в с. К. Шаргородського району Вінницької області на вул. І. Ф., 17, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме в тому, що навесні 2014 року на присадибній ділянці посіяв рослини маку з метою збуту. Після дозрівання рослин маку гр-н К., зрізав та висушив рослини маку для подальшої реалізації. 11.08.2014 року о 17 годині 03 хвилини гр-н К., перебуваючи у домогосподарстві в с.К. Шаргородського району Вінницької області на вул. І. Ф., 17, збув за грошові кошти в сумі 50 грн. гр-ну І. фрагменти стебел та плодів-коробочок рослин маку.

Слідчий СВ просив накласти арешт на майно, яке перебуває у власності підозрюваного гр-на К., зокрема, домоволодіння загальною площею 51,9 кв. м., що розташоване за адресою – вул. Р., 17, с. К. Шаргородського району Вінницької області та причіп В- КАМА-500 «СЛУЧЬ», з державним номерним знаком АВ 3955 ХТ, номер шассі 8Т002623, 2008 року випуску.

В обґрунтування клопотання про арешт майна слідчий посилається на те, що гр-н К., підозрюється у вчиненні умисних тяжких  злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. У зв’язку з тим, що санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації, вважає, що слід арештувати майно, що перебуває у власності підозрюваного гр-на К..

Слідчий суддя при розгляді клопотання встановив, що 10.08.2014 року та 18.08.2014 року до ЄРДР внесено повідомлення про вчинення гр-ном К.,. кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України. 18.08.2014 року його повідомлено про підозру у вчиненні 11.08.2014 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,   та 26.08.2014 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри  у вчиненні 11.08.2014 року та 17.08.2014 року  кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.  Допитаний як підозрюваний гр-н К., визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Клопотання слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області задоволено частково та накладено арешт шляхом заборони відчуження на належний підозрюваному гр-ну К., на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2005 року будинок за №17, що знаходиться на вул. Р. в с. К.  Шаргородського району Вінницької області, загальною площею 51,9 кв. м., житловою площею 32,8 кв.м., який складається із трьох жилих кімнат, з господарськими будівлями – хлівом, кам’яною прибудовою, кам’яним льохом, огорожею, загальною вартістю 15977 грн., а  в решті клопотання – відмовлено.

Розгляд клопотань про обрання запобіжних заходів проводився слідчими суддями оперативно, в межах строків, визначених главою 18 КПК України, із обов’язковою участю прокурора та здійсненням фіксування судового розгляду за допомогою звукозаписувальної технічної системи.  

Також, при розгляді даних клопотань слідчими суддями забезпечується право підозрюваного чи обвинуваченого на захист, а саме: на вимогу підозрюваного чи обвинуваченого забезпечується участь в судовому засідання захисника. 

Ухвали слідчих суддів про обрання запобіжного заходу   в апеляційному порядку за проаналізований період не переглядалися.

 Проведеним узагальненням встановлено, що слідчі судді в цілому якісно, в установлені строки розглядають клопотання слідчих   про забезпечення заходів кримінального провадження, дотримуються процесуальних строків розгляду цих клопотань, норм КПК України.

Висновок: з огляду на викладене, вважаю за необхідне за наслідками узагальнення звернутися до голови Шаргородського районного суду з метою ініціювання проведення спільної наради слідчих суддів та суддів Шаргородського районного суду з процесуальними прокурорами прокуратури Шаргородського району, слідчими СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області з метою забезпечення єдності  застосування норм КПК України щодо   заходів забезпечення кримінального провадження.  

Суддя Шаргородського районного  суду Вінницької області                                                   Н.Л. Славінська