flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики Шаргородського районного суду за І півріччя 2015 року у справах про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну діяльність

28 серпня 2015, 14:20

 

УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики  Шаргородського районного суду  за І півріччя  2015 року у справах  про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну діяльність

 

м. Шаргород                                                                                                        28.08.2015 року 

Велике значення для профілактики злочинності серед неповнолітніх має процесуальна діяльність суду, що здійснює провадження у кримінальних справах. Ефективні правові заходи, які суд застосовує щодо неповнолітніх, можуть реально сприяти попередженню вчинення ними нових злочинів та виправленню підлітків.  

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Тому судді Шаргородського районного суду враховують вимоги міжнародних правових актів, зокрема тих, які стосуються для здійснення правосуддя щодо неповнолітніх. У міжнародно-правових актах наголошується на необхідності особливого захисту дітей та підлітків. Україною було підписано міжнародний договір від 29 листопада 1985 року, за яким вона взяла на себе зобов’язання виконувати Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила»).  

В Конвенції про права дитини, прийнятій 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1989 році і ратифікованій Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, міститься положення щодо застосування до неповнолітнього міри запобіжного заходу. Відповідно до ст.37 Конвенції «арешт, затримання чи тюремне ув’язнення дитини здійснюється згідно з законом та використовується лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу».

Сімейним кодексом України встановлено, який правовий статус особа має до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст.6 СК України).

Злочинність неповнолітніх є актуальною правовою та суспільною проблемою. Вона є складовою загальної злочинності.   

Відповідно до плану роботи Шаргородського районного суду Вінницької області на ІІ півріччя 2015 року, проведено узагальнення судової практики розгляду кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми, за І півріччя 2015  року, а також про втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Узагальнення судової практики з означеної категорії справ актуальне та необхідне у зв’язку  із необхідністю забезпечення правильного розуміння норм законодавства, однакового застосування законодавства України при розгляді справ про злочини неповнолітніх.

Крім того, таке узагальнення дасть можливість з’ясувати причини і умови, що сприяли вчиненню неповнолітніми злочинів, чинники, які можуть впливати на злочинність неповнолітніх в умовах сьогодення, та чинники поведінки неповнолітньої особи, які можуть призвести до вчинення нею злочинів чи втягнення її у злочинну діяльність.

Узагальнюючи судову практику з розгляду даної категорії справ, можна зробити висновок, що одним із чинників злочинності серед неповнолітніх є  зростання кількості молодих людей, які не працюють і не навчаються, тобто не мають чітко визначеного соціального статусу і необхідних джерел фінансування для задоволення особистих потреб, у зв’язку із чим стають на шлях вчинення злочинів.  

Суддями, уповноваженими на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх, у порядку, встановленому ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», зборами суддів Шаргородського районного суду від 11.05.2012 року обрано суддів Соколовську Т.О. та Славінську Н.Л..

В ході проведення узагальнення  встановлено, що у І півріччі 2015 року в провадження Шаргородського  районного суду  надійшла 1 кримінальна справа вказаної категорії стосовно 2 неповнолітніх осіб.

З постановленням вироку розглянуто 1 кримінальну справу стосовно 2 неповнолітніх осіб.

Дві неповнолітні особи засуджені за вчинення умисних корисливих злочинів – злочинів   проти власності та 1 повнолітня особа – за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

    При проведенні узагальнення судової практики розгляду кримінальних справ  щодо неповнолітніх протягом І півріччя 2015 року встановлено, що кримінальна справа призначена до розгляду в підготовчому судовому засіданні до та судового розгляду у строки, передбачені ст.ст.314, 316 КПК України.  

         Крім того, встановлено, що, відповідно до вимог ст.496 КПК України, про час і місце розгляду кримінальної справи про злочин, вчинений неповнолітніми особами, суд повідомив Службу у справах дітей Шаргородської РДА та кримінальну міліцію у справах дітей Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, представники яких в судовому засіданні висловлювали думку з приводу найбільш доцільної форми  перевиховання  неповнолітніх обвинувачених.

         При   розгляді  кримінальної справи  про  вчинення злочинів  неповнолітніми особами з’ясовувалися обставини, зазначені у ст.485 КПК України, зокрема, повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього, ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння, умови життя та виховання неповнолітнього, наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.

Також, відповідно до ст. 487 КПК України та роз’яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України за №5 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», з’ясовано умови життя та виховання неповнолітніх обвинувачених, вік;   стан   здоров'я   та  загального  розвитку;  характеристика (ставлення до навчання,  праці,  поведінка в побуті);  умови життя і виховання (дані про сім'ю,  побутове оточення); обставини, що  негативно  впливали  на   о   виховання; вплив дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітніх у злочинну діяльність, а також, ставлення до вчиненого діяння.           

         З метою  з'ясування  зазначених   обставин   судом   використано положення статей 488-491 КПК України про участь у кримінальному провадженні даної категорії законного представника неповнолітнього обвинуваченого, про порядок виклику та допиту неповнолітнього обвинуваченого та про участь  законного представника, педагога, психолога або лікаря в допиті неповнолітнього   обвинуваченого.

           При призначенні покарання неповнолітнім обвинуваченим, згідно з вимогами ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та, відповідно до ст.ст.66-67 КК України, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Крім того, при призначенні покарання неповнолітнім обвинуваченим суд враховує особливості, встановлені  ст.ст.97-108 КК України.

В силу вимог ст.103 КК України, при призначенні покарання неповнолітньому, крім обставин, зазначених в ст.ст.65-67 КК України, враховуються умови життя та виховання неповнолітнього обвинуваченого, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Виходячи з роз’яснень, що містяться в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», також з’ясовуються вік неповнолітнього, стан здоров’я та загального розвитку, характеристика (ставлення до навчання, праці, поведінка в побуті), умови життя і виховання (дані про сім’ю, побутове оточення), обставини, що негативно впливали на його виховання, вплив дорослих підмовників, його ставлення до вчиненого діяння. 

         У першому півріччі 2015 року  Шаргородським районним судом засуджено 2 неповнолітніх особи за вчинення  злочинів проти власності до покарання у виді позбавлення волі на певний строк із звільненням від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на певним строк, в силу вимог ст.ст.75, 104 КК України.  

   Так, справа №152/89/15-к за обвинувальним актом від 20.01.2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020360000295 21.07.2014 року за обвинуваченням неповнолітнього  Особа 1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, неповнолітнього Особа 2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, Особа 3  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.304, ч.3 ст.185, ч.2 ст.263  КК України,  Особа 4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України надійшла до Шаргородського районного суду 22.01.2015 року, та, відповідно до здійсненого автоматизованого розподілу, передана в провадження судді Славінської Н.Л..

Ухвалою судді Славінської Н.Л. від  22.01.2015 року справа призначена до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 02.02.2015 року.  02.02.2015 року проведено підготовче судове засідання і призначено  судовий розгляд по справі.

Судом встановлено, що обвинувачений Особа 3,  маючи не зняту та не погашену в передбаченому законом порядку судимість за вчинення крадіжки, повторно скоїв злочини, а саме: на початку липня 2014 року, перебуваючи в с. Рахни-Лісові Шаргородського району  на вул. Леніна, будучи в стані алкогольного сп’яніння, знаючи та усвідомлюючи, що Особа 1 та  Особа 2 є неповнолітніми, з метою втягнення останніх в злочинну діяльність, запропонував неповнолітнім  Особа 1 та Особа 2  заробити грошові кошти та вирішити наявні матеріальні потреби шляхом участі у вчиненні крадіжки. На пропозицію обвинуваченого Особа 3 неповнолітні  Особа 1 та  Особа 2 погодилися. Після цього обвинувачений Особа 3 та неповнолітні обвинувачені  Особа 1 і  Особа 2 на початку липня 2014 року приблизно о 23 годині, перебуваючи в с. Рахни-Лісові Шаргородського району Вінницької області на вул. Леніна, прийшовши в домогосподарство  Особа 5, що знаходиться на вул. Леніна, 124, встановивши відсутність господарів, за попередньою змовою між собою, пересвідчившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, з метою крадіжки, з корисливих мотивів підійшли до вікна з тильної сторони житлового будинку, через вікно будинку, в якому було відсутнє скло, обвинувачений  Особа 3 та, за вказівкою останнього, обвинувачений Особа 1,  проникли в будинок, а неповнолітній Особа 2  залишився біля будинку, щоб спостерігати за навколишньою обстановкою з метою повідомити  Особа 3 та  Особа 1 у разі виникнення небезпеки до викриття, а також отримати викрадені з будинку речі. Перебуваючи в будинку, обвинувачений  Особа 3 виявив чавунну плиту з конфорками вартістю 150 грн., двоє чавунних пічних дверцят вартістю по 60 грн. кожні на суму 120 грн., пічну решітку вартістю 40 грн., електромотор від холодильника вартістю 250 грн., які викрав, по черзі передав обвинуваченому  Особа 1, котрий викрадені речі, в свою чергу, передав на вулицю обвинуваченому Особа 2.  Після цього неповнолітні обвинувачені   Особа 1  та  Особа 2 за вказівкою обвинуваченого Особа 3  взяли усі викрадені ними речі та покинули місце події, а останній залишився, оскільки мав намір викрасти ще газовий балон та запчастини до нього, які виявив, перебуваючи в будинку. Коли неповнолітні обвинувачені  Особа 1 та  Особа 2 пішли від будинку  Особа 5 з викраденими речами, обвинувачений Особа 3,  діючи з єдиними продовжуваним умислом, проник всередину будинку, звідки викрав газовий балон місткістю 50 літрів вартістю 250 грн. та газовий редуктор вартістю 30 грн., які витягнув через вікно на вулицю і покинув місце злочину.

Викраденими речами обвинувачені розпорядилися на власний розсуд. При цьому, обвинувачені Особа 1  та  Особа 2 заподіяли збитку  Особа 5  на суму 560 грн., а обвинувачений  Особа 3 на суму 840 грн. 

Після цього обвинувачений  Особа 3 вчинив інші кримінальні правопорушення, в тому числі за попередньою змовою з  Особа 4.

 Суд визнав доведеним, що неповнолітній обвинувачений  Особа 1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, тобто крадіжку (таємне викрадення чужого майна) з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб; неповнолітній обвинувачений  Особа 2  вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, тобто крадіжку (таємне викрадення чужого майна) з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб; обвинувачений  Особа 4 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, тобто крадіжку (таємне викрадення чужого майна) з проникненням у приміщення, за попередньою змовою групою осіб, повторно; обвинувачений Особа 3  вчинив злочини, передбачені ч. 3 ст. 185  КК України, тобто крадіжку (таємне викрадення чужого майна) з проникненням у житло та інше приміщення, за попередньою змовою групою осіб, повторно, а також ч.1 ст.304 КК України, тобто втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, та ч.2 ст.263 КК України, тобто носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Вироком суду від 11.02.2015 року неповнолітнього Особа 1  визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та засуджено до покарання у виді  позбавлення волі строком на три роки  шість місяців та на підставі ст.ст.104, 75 КК України звільнено  від відбування покарання, з   іспитовим строком  в один рік  шість місяців.

   Неповнолітнього Особа 2  визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і засуджено до покарання у виді  позбавлення волі строком на три роки. На підставі ст.ст.104, 75 КК України звільнено Особа 2  від відбування призначеного покарання, якщо він протягом   іспитового строку  в один рік три місяці не вчинить нового злочину.

В ході узагальнення встановлено, що кримінальне провадження щодо неповнолітніх обвинувачених  розглянуто із повним фіксуванням технічними засобами ходу всього підготовчого судового засідання та судового розгляду, з відображенням у журналі судового засідання, та у закритому судовому засіданні, що обумовлено, насамперед, інтересами неповнолітніх обвинувачених.

         При аналізі об’єктивних і суб’єктивних причин вчинення злочинів неповнолітніми особами, найбільш характерними є: неналежна профілактична та виховна робота по попередженню злочинів з боку сім’ї, в якій виховується неповнолітній, закладів освіти, де навчається, органу місцевого самоврядування, на території якого проживає неповнолітній, дільничного інспектора Шаргородського РВ УМВС, закріпленого за відповідним населеним пунктом;  соціально-економічні фактори; занепад морального виховання, низький рівень культурно-масової роботи в закладах освіти та культури.

            Враховуючи викладене, вважаю, що з метою удосконалення судової практики у справах про злочини неповнолітніх необхідно постійно вивчати законодавство, рекомендації та аналізи судів вищої ланки щодо справ даної категорії, звертати увагу на недоліки, виявлені під час проведення власних узагальнень та узагальнень вищих судів,  для уникнення їх в подальшій роботі.

Необхідною є співпраця суду з службою у справах дітей, уповноваженим підрозділом органу внутрішніх справ щодо удосконалення профілактичної роботи з підлітками та їх батьками, виявлення фактів невиконання батьками своїх обов’язків по вихованню дітей. 

Суддя Шаргородського районного                                                                                      суду Вінницької області                                                      Н.Л. Славінська