АНАЛІЗ практики Шаргородського районного суду щодо застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при здійсненні цивільного і кримінального судочинстваза І півріччя 2015 року

 АНАЛІЗ

практики Шаргородського районного суду щодо застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при здійсненні цивільного і кримінального судочинстваза І півріччя 2015 року 

20 листопада 2015 року                                                                                               м. Шаргород

         Відповідно до плану роботи Шаргородського районного суду Вінницької області на ІІ півріччя 2015 року, суддею Шаргородського районного суду Вінницької області Строгим І.Л. та помічником судді Дубчак Л.В. проведено аналіз практики Шаргородського районного суду щодо застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при здійсненні цивільного і кримінального судочинства у І півріччі 2015 року.

         Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) оцінюється як одне з найбільших досягнень Ради Європи. Вона являє собою фундаментальну основу всього комплексу міжнародно–правового регулювання в галузі прав і свобод людини, її законних інтересів та потреб.

У результаті глибинних демократичних перетворень, що відбулися на Європейському континенті на тлі Другої світової війни, у 1949 році була заснована Рада Європи - міжнародна регіональна організація європейських держав, які проголосили своєю метою розширення демократії, зближення усіх народів Європи, захист прав людини, співробітництво з основних питань права, культури, освіти, інформації, охорони навколишнього середовища.

Від самого початку діяльності Ради Європи принцип поваги прав людини став одним з наріжних каменів цієї організації. Рада Європи забезпечує високі стандарти захисту прав людини в державах-членах насамперед завдяки дії Конвенції. Вона була підписана 4 листопада 1950 року десятьма європейськими державами в Римі. Ця Хартія прав людини стала фундаментом усього комплексу міжнародно–правового регулювання в галузі прав людини, її законних інтересів та потреб, відправною точкою на шляху цивілізованих європейських держав до втілення в життя загальнолюдських цінностей.

Актом міжнародного визнання України як демократичної правової держави став вступ нашої країни 9 листопада 1995 року до Ради Європи та ратифікація Верховною Радою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколів до неї.

З часу набрання чинності Конвенцією було прийнято 11 Протоколів, які стали її невід’ємною частиною. Протоколи розширили діапазон гарантованих прав і свобод людини та вдосконалили механізм їх захисту.

Саме завдяки ефективному забезпеченню прав особи, що зокрема передбачає право на індивідуальне звернення за захистом порушених прав, Конвенція стала першим міжнародним правовим документом, спрямованим на захист широкого спектра громадянських та політичних прав.

Конвенція та Протоколи до неї за юридичною природою є обов’язковим міжнародним правовим договором, який запровадив систему наднаціонального контролю за дотриманням прав людини на внутрішньодержавному рівні.

Права й свободи, передбачені Конвенцією, обіймають найважливіші сторони життя особи і мають громадянську, політичну, економічну та соціальну спрямованість. Головні з них – право на життя, свободу, особисту недоторканність особи, вільне пересування, свободу думки, совісті, релігії, виявлення поглядів, мирних зборів й асоціацій, право на створення сім’ї, повагу до особистого і сімейного життя, право на справедливий судовий розгляд, мирне володіння майном, заборона дискримінації, катувань, рабства та примусової праці, неприпустимість покарання без закону.

Разом з тим Конвенція встановлює, що з метою захисту інтересів держави, національної безпеки, економічного добробуту, здоров’я та моралі суспільства, прав і свобод інших людей чи запобігання злочинам або заворушенням країни-учасниці можуть обмежувати права людини, проголошені Конвенцією. Однак таке право держав також не є абсолютним, і за жодних обставин не можуть бути порушені зобов’язання держави поважати право особи на життя, обов’язки щодо заборони катувань, рабства, неприпустимості зворотної дії закону.

Україна зі вступом до Ради Європи 9 листопада 1995 року, ставши повноправним її членом, підписала Конвенцію. З набранням Конвенцією чинності для України, після її ратифікації Верховною Радою 17 липня 1997 року наша держава визнала для себе обов’язковою юрисдикцію Європейського суду. В Україні було запроваджено механізм гармонізації правової системи нашої держави з нормами й стандартами Ради Європи.

Наближення національної системи захисту прав людини до загальноєвропейської практики надало всім, хто перебуває під юрисдикцією України, право на звернення до Європейського суду в разі порушення нашою державою, її органами, посадовими особами норм Конвенції, положення якої визнані обов’язковими на території України. Це право передбачено ст. 55 Конституції нашої держави, яка надає можливість звернення за захистом своїх порушених прав до судових установ міжнародних організацій після використання особою національних засобів захисту.

У ході проведення аналізу встановлено, що у І півріччі 2015 році в провадженні Шаргородського районного суду Вінницької області перебувало 364  цивільних  справи, з урахуванням залишку 2014 року, з яких: 300 справ позовного провадження, 45 справ окремого провадження, 19 справ наказного провадження.

Закінчено провадження по 301 цивільній справі, в тому числі: 247 справ позовного провадження, 35 справ окремого провадження, 19 справ наказного провадження. Залишок нерозглянутих цивільних справ на кінець звітного періоду становить 63 справи, у тому числі 53 справи позовного провадження та 10 справ окремого провадження.

Також у І півріччі 2015 році в провадженні Шаргородського районного суду Вінницької області перебувало 59 кримінальних проваджень, з урахуванням залишку 2014 року, із яких – 55 кримінальних проваджень – із обвинувальним актом, 3 – з угодами про визнання винуватості та 1 – з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності.

У І півріччі 2015 року розглянуто 51 кримінальне провадження, з яких із ухваленням вироку – 44 провадження стосовно 55 осіб; 7 кримінальних проваджень закрито. Залишок нерозглянутих кримінальних проваджень на кінець звітного періоду становить 8 проваджень.

 При здійсненні цивільного судочинства у І півріччі 2015 року суддями Шаргородського районного суду положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року  застосовувалися по 111 справах.

Найбільш поширеною категорією справ, у яких застосовувалися норми вказаної Конвенції є справи зі спорів, що виникають із сімейних правовідносин.

Так, при вирішенні спорів про розірвання шлюбу положення Конвенції, зокрема, ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції, застосовувалися суддями Шаргородського районного суду Вінницької області по 42 цивільних справах, при вирішенні спорів про стягнення аліментів – по 31 цивільній справі.

Положення статті 6 Конвенції застосовувалися суддями при розгляді позовів про визнання права власності (6 справ),  стягнення коштів (боргу) (5 справ), відшкодування витрат на стаціонарне лікування (3 справи), стягнення витрат, пов’язаних з навчанням (2 справи), стягнення відсотків за договором кредиту (1 справа), поділ майна (1 справа), визнання недійсним заповіту (1 справа), виключення запису як про батька з актового запису про народження дитини (1 справа), позбавлення батьківських прав (1 справа), розірвання договору довічного утримання (1 справа) , відшкодування шкоди (1 справа),

При вирішенні спорів про визнання особи такою, що втратила право на проживання (2 справи) суддями застосовувалися норми ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, які також застосовувалися і при вирішенні спорів про визнання права власності.

При розгляді заяв про надання права  на шлюб суддями застосовувалися положення статті 12 Першого Протоколу до Конвенції (1 справа).

Також, при розгляді позову про захист прав споживача (1 справа) застосовувалися положення статей 6, 8, 13 Конвенції.  При вирішенні спору про захист честі, гідності та ділової репутації (1 справа) застосовувалася ст. 10 Конвенції.

Між іншим, при розгляді подань державних виконавців про обмеження права виїзду боржника за межі України (5 справ) застосовувалася ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції.

При здійсненні кримінального судочинства норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовувалися суддями Шаргородського районного суду Вінницької області по 38 кримінальних провадженнях, з яких: при ухваленні вироків – по 24 кримінальних провадженнях, при винесенні ухвал слідчим суддею за результатами розгляду клопотань – по 9 кримінальних провадженнях, при розгляді подань про встановлення адміністративного нагляду – по 3 кримінальних провадженнях, при розгляді інших клопотань – по 2 провадженнях.

Так, при ухваленні вироків суддями Шаргородського районного суду Вінницької області здебільшого застосовувалися положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При розгляді клопотань слідчих про застосування запобіжного заходу застосовувалася ст. 5 Конвенції; при розгляді клопотань про обшук та доступ до речей (документів) застосовувалися норми ст. 8 Конвенції. Стаття 2 Протоколу №4 до Конвенції застосовувалася суддями при розгляді подань про встановлення адміністративного нагляду.

Аналізуючи наведені дані, слід зробити висновок, що застосування суддями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при здійсненні цивільного і кримінального судочинства забезпечує Європейські стандарти захисту прав і свобод людини, її законних інтересів та потреб.

         Даний аналіз пропонується обговорити на зборах суддів.

Суддя Шаргородського районного                                                                                                          суду Вінницької області                                                             І.Л.Строгий

 Помічник судді                                                                            Л.В.Дубчак