Шаргородський районний суд Вінницької області

15 квітня 2013, 16:30

УЗАГАЛЬНЕННЯ

ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ ШАРГОРОДСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ КРИМІНАЛЬНИХ у 2012 році СПРАВ ПРО ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

15 квітня 2013 р. м. Шаргород

Згідно з планом роботи Шаргородського районного суду Вінницької області на І півріччя 2013 року, мною, суддею Шаргородського районного суду Славінською Н.Л., проведено узагальнення практики розгляду судом у 2012 році кримінальних справ про злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, відповідальність за які передбачена ст.ст.157-184 КК України.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Закріплені у другому розділі Конституції України (статті 21-62) права та свободи людини і громадянина гарантуються і захищаються чинним законодавством. Однією з таких гарантій є кримінально-правовий захист конституційних прав і свобод від злочинних посягань.

Родовим об'єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують конституційні права та свободи людини і громадянина.

Залежно від їх безпосереднього об'єкта, всі злочини, передбачені п'ятим розділом Особливої частини КК, можна поділити на такі види:

1. Злочини проти виборчих прав громадян: перешкоджання здійсненню виборчого права – ст. 157 ККУ; фальсифікація виборчих документів, документів референдуму чи фальсифікація підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців чи фальсифікація відомостей Державного реєстру виборців – ст. 158 ККУ; порушення таємниці голосування – ст. 159 ККУ; порушення законодавства про референдум – ст. 160 ККУ.

2. Злочини проти трудових прав громадян: перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій – ст. 170 ККУ; перешкоджання законній професійній діяльності журналістів – ст. 171 ККУ; грубе порушення законодавства про працю – ст. 172 ККУ; грубе порушення угоди про працю – ст. 173 ККУ; примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку – ст. 174 ККУ; невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших, установлених законом виплат – ст. 175 ККУ.

3. Злочини у сфері охорони права на об'єкти інтелектуальної власності: порушення авторського права і суміжних прав – ст. 176 ККУ; порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію – ст. 177 ККУ.

4. Злочини, що посягають на інші особисті права і свободи громадян: порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань – ст. 161 ККУ; порушення недоторканності житла – ст. 162 ККУ; порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер – ст. 163 ККУ; порушення недоторканності приватного життя – ст. 182 ККУ; порушення права на отримання освіти – ст. 183 ККУ; порушення права на безоплатну медичну допомогу – ст. 184 ККУ.

5. Злочини проти сім'ї: ухилення від сплати аліментів на утримання дітей – ст. 164 ККУ; ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків – ст. 165 ККУ; злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування – ст. 166 ККУ; зловживання опікунськими правами – ст. 167 ККУ; розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) – ст. 168 ККУ; незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) – ст. 169 ККУ.

6. Злочини проти свободи совісті: пошкодження релігійних споруд чи культових будинків – ст. 178 ККУ; незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь – ст. 179 ККУ; перешкоджання здійсненню релігійного обряду – ст. 180 ККУ; посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів – ст. 181 ККУ.

Узагальнення судової практики з даної категорії справ актуальне та необхідне, з метою забезпечення правильного розуміння норм законодавства, однакового застосування законодавства України при розгляді справ про злочини, що посягають на виборчі, трудові та інші особисті права і свободи людини.

В ході проведення узагальнення встановлено, що в 2012 році в провадженні Шаргородського районного суду перебувало 20 кримінальних справ вказаної категорії, стосовно 20 осіб. З них: з постановленням вироку розглянуто 19 кримінальних справ стосовно 19 осіб.

1 кримінальна справа щодо однієї особи, що надійшла в провадження суду в 2012 році, перейшла в залишок на 2013 рік, у зв’язку з розшуком підсудного.

Із вказаних справ про злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, розглянутих з постановленням вироків, 18 осіб засуджені за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.

По 1 кримінальній справі 1 особу засуджено за ч.1 ст.175 КК України.

Із застосуванням ч. 3 ст.299 КПК України, розглянуто 10 кримінальних справ вказаної категорії стосовно 10 осіб.

Зокрема, до різних видів покарань Шаргородським районним судом засуджено 19 осіб :

- за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст.164 КК України) – засуджено осіб:

- до обмеження волі – 3 особи;

- до громадських робіт – 13 осіб;

- до штрафу – 2 особи;

- за невиплату заробітної плати (ст.175 КК України) - засуджено:

- до штрафу - 1 особу.

Так, наприклад, 21.12.2012 року Шаргородським районним судом засуджено гр-на Л., який вчинив безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць умисно як керівник підприємства.

Злочин вчинено за наступних обставин.

Підсудний гр-н Л., з 28.01.2011 року по 18.07.2012 року працюючи директором ТОВ “Ш”, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції та будучи службовою особою, яка, відповідно до п.п.8.11-8.15 Статуту ТОВ, затвердженого 26.01.2011 року загальними зборами учасників ТОВ: здійснює управління товариством; вирішує питання діяльності товариства; вирішує поточні питання роботи товариства; діє та укладає угоди без довіреності від імені товариства; вирішує питання оперативно-господарської діяльності товариства; розпоряджається майном товариства; видає інструкції, накази, розпорядження,; приймає на роботу та звільняє з роботи працівників товариства; організовує бухгалтерський облік товариства, –в порушення норм ст.ст.43,46 Конституції України, ст.ст.115,116 КЗпП України, ст.ст.15,24 ЗУ “Про оплату праці” і вимог п.п.8,10 Колективного договору між директором ТОВ “Ш” та уповноваженими трудового колективу ТОВ на 2010-2015 роки, схваленого загальними зборами трудового колективу 1.02.2010 року, відповідно до яких директор зобов’язується здійснювати виплату заробітної плати працівникам у грошових знаках, що мають законний обіг на території України, двічі на місяць 15 та 30 числа, а також виплачувати заробітну плату в першочерговому порядку, тоді як всі інші платежі здійснювати після виконання зобов’язань щодо оплати праці, протягом часу з грудня 2011 року по липень 2012 року, умисно і безпідставно не виплачував заробітну плату працівникам господарства, довівши заборгованість по заробітній платі станом на 1.07.2012 року до 101036,31 грн., хоч мав можливість її виплати, оскільки у вказаний період на рахунки товариства надійшли кошти на загальну суму 1132800 грн., зокрема, –в грудні 2011 року – 697600 грн., в січні 2012 року – 21000 грн., в лютому 2012 року – 205900 грн., в березні 2012 року – 38900 грн., в квітні 2012 року – 71200 грн., в травні 2012 року – 39100 грн., в червні 2012 року – 37200 грн., в липні 2012 року – 21900 грн. При цьому гр.-н Л. відповідно до вимог Статуту ТОВ, будучи розпорядником майна товариства, що включає і грошові кошти, не провів розрахунки із звільненими працівниками в день їх звільнення, а також до липня 2012 року, зокрема, при звільненні 11.04.2012 року Р останньому не виплачено зарплату в сумі 1546,56 грн., при звільненні 15.05.2012 року гр-на Ф. не виплачено зарплату в сумі 8798,19 грн., при звільненні 13.06.2012 року гр-на К. не виплачено зарплату в сумі 1944,60 грн., при звільненні 13.12.2011 року гр-на Д. не виплачено зарплату в сумі 719,70 грн., при звільненні 13.06.2012 року гр-на Б. не виплачено зарплату в сумі 1553,13 грн., при звільненні 13.06.2012 року гр-на К. не виплачено зарплату в сумі 954,51 грн., при звільненні 13.06.2012 року гр-на К. не виплачено заробітну плату в сумі 1136,41 грн., а всього звільненим працівникам не виплачено 16653,31 грн. заробітної плати. Крім того, внаслідок злочинних дій гр-на Л., безпідставно не виплачено заробітну плату більше як за один місяць працюючим станом на 1.07.2012 року працівникам товариства, внаслідок чого виникла заборгованість перед працюючими працівниками ТОВ на суму 84383,21 грн., зокрема, перед – гр.-м К. в сумі 15079,52 грн., перед гр-м Д .в сумі 8960,14 грн., перед гр-м С. в сумі 8414,57 грн., перед гр-м Д. в сумі 6478,75 грн., перед гр.-м Д. в сумі 7729,41 грн., перед гр.-м М. в сумі 9838,69 грн., перед гр-м Г. в сумі 4841,70 грн., перед гр-м О. в сумі 2194,53 грн., перед гр-м Л. в сумі 3937,39 грн., перед гр-м Р. в сумі 5176,04 грн., перед гр-м Г. в сумі 4633,87 грн., перед гр-м П. в сумі 1154,97 грн., перед гр-м П. в сумі 5943,63 грн.

Вироком Шаргородського районного суду від 21.12.2012 року гр-на Л. засуджено за ч.1 ст. 175 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 8500 (вісім тисяч п’ятсот) гривень, з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації незалежно від форми власності строком на один рік.

До того ж, 10.05.2012 року Шаргородським районним судом було розглянуто кримінальну справу № 230/1992/12 щодо гр-на Б., який вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Злочин вчинено за наступних обставин.

Підсудний Б. відповідно до виконавчого листа № 2/213, виданого Чернівецьким районним судом Вінницької області 21.08.2007 року зобов’язаний був сплачувати кошти (аліменти) на користь гр-на Б. на утримання неповнолітнього сина Б, 02.05.2002 року народження в розмірі 180 грн. щомісячно, починаючи з 09.07.2007 року і до досягнення дитиною повноліття.

Однак гр-н Б., маючи реальну можливість сплачувати аліменти, умисно з корисливих мотивів в період з листопада 2010 року по лютий 2012 року злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання дитини, ніде не працевлаштувався на роботу, і не став на облік в центр зайнятості, як безробітний, заборгованість по аліментам добровільно не сплатив. Внаслідок чого він допустив заборгованість по сплаті аліментів на користь гр-ки Б. у вказаний період на суму 2880 грн.

Вироком Шаргородського районного суду від 10.05.2012 року гр-на Б визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України і засуджено його за цією статтею до покарання у виді громадських робіт строком на сто годин.

Також, 5.06.2012 року Шаргородським районним судом розглянуто справу щодо гр-на Л., який вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), будучи раніше судимим за злочин, передбачений ст.164 КК України.

Злочин, вчинено за наступних обставин.

Гр-н Л., будучи засудженим Шаргородським районним судом 31.03.2010 року за ч.1 ст.164 КК України до покарання у виді ста годин громадських робіт за злісне ухилення від сплати аліментів на користь гр-ки Л. на утримання сина В., 1992 року народження та дочки А., 1999 року народження, встановлених рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 12.12. 2000 року, після відбуття покарання, в період часу з 01.12.2010 року по 01.04.2012 року, маючи реальну можливість сплачувати аліменти, продовжував умисно злісно ухилятися від сплати аліментів, оскільки ніде не працевлаштовувався, не став на облік у Шаргородський районний центр зайнятості як безробітний, з приводу працевлаштування чи в пошуках роботи нікуди не звертався, на попередження ВДВС Шаргородського РУЮ і стягувачки не реагував, таким чином допустивши заборгованість по аліментах в сумі 5978, 15 грн. станом на 01.04.2012 року.

Вироком Шаргородського районного суду від 5.06.2012 року гр-на Л. визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.164 КК України, і засуджено до обмеження волі строком на два роки.

Крім того, одна кримінальна справа стосовно однієї особи перейшла в залишок на 2013 рік.

Так, справа про обвинувачення гр-на З. за ч.2 ст. 164 КК України надійшла до суду 6.11.2012 року. 20.11.2012 року проведено попередній розгляд і справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 5.12.2012 року. 5.12.2012 року у судовому засіданні прокурор Скороход Л.О. заявила клопотання про відкладення розгляду справи та про привід підсудного З., оскільки він повідомлений про місце та час розгляду справи належним чином, проте на виклик суду не з'явився, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 11.12.2012 року. 11.12.2012 року провадження у справі було зупинено і оголошено розшук підсудного З.

При розгляді справ даної категорії судді дотримуються норм матеріального та процесуального права, вірно призначають покарання, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, обставини справи, пом’якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, особи злочинців.

Проблемних питань при розгляді кримінальних справ про злочини, що посягають на виборчі, трудові та інші особисті права і свободи людини, а також при призначенні покарань – немає.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне: розглянути цей аналіз на нараді суддів Шаргородського районного суду; звернути увагу суддів на необхідність дотримання вимог КПК України щодо підстав для відкладення розгляду справ різних категорій; проведений аналіз розмістити на офіційній веб-сторінці Шаргородського районного суду з метою підвищення якості судочинства.

Заступник голови Шаргородського

районного суду Н.Л.Славінська