Узагальнення практики застосування Шаргородським районним судом Вінницької області запобіжних заходів та затримання особи за главою 18 КПК України "Запобіжні заходи, затримання особи" за період дії нового КПК України

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

практики   застосування Шаргородським районним судом Вінницької області   запобіжних заходів та затримання особи за главою 18 КПК України «Запобіжні заходи, затримання особи» за період дії нового КПК України.   

22.07.2013 року                                                                            м. Шаргород

Відповідно до плану роботи Шаргородського районного суду на ІІ півріччя 2013 року мною, суддею Славінською Н.Л., проведено узагальнення практики застосування Шаргородським районним судом Вінницької області запобіжних заходів та затримання особи за главою 18 КПК України «Запобіжні заходи, затримання особи»за період дії нового КПК України (з листопада 2012 року по 22 липня 2013 року включно). 

Конституція України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканість.

Статтею 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту  затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Загальною декларацією прав людини (статті 3,9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і  є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на  свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Статтею 177 КПК України (в ред. 2012 року) передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Запобіжними заходами, відповідно до ст.176 КПК України, є:

1) особисте зобов’язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора (ч.4 ст.176 КПК України).

Слідчими суддями Шаргородського районного суду є голова суду – Соколовська Т.О. та заступник голови суду – Славінська Н.Л.   

В ході узагальнення вивчено та проаналізовано  клопотання про застосування запобіжних заходів та їх продовження, що надійшли до Шаргородського районного суду Вінницької області за період дії нового КПК України (в період з листопада 2012 року по 22 липня 2013 року включно), якість клопотань слідчих та прокурора; практика розгляду цих клопотань слідчими суддями; оперативність розгляду цих справ.

Встановлено, що в період дії нового КПК України слідчими суддями Шаргородського районного суду   розглянуто 10 клопотань про обрання запобіжних заходів, 1 клопотання про продовження строку тримання під вартою. З них – задоволено 11  клопотань.

Так, за проаналізований період слідчими суддями Шаргородського районного суду розглянуто 5 клопотань слідчих СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, що погоджені з прокурором,  про обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання, які задоволено.

Крім того, у вказаний період слідчим суддею Шаргородського районного суду розглянуто 1 клопотання слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, що погоджене з прокурором, про обрання запобіжного заходу у виді особистої поруки, яке задоволено.

Також, в період дії нового КПК України, станом на 22.07.2013 року, слідчими суддями розглянуто 2 клопотання слідчих СВ Шаргородського РВ УМВС, погоджені з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, які задоволено.

До того ж, за проаналізований період слідчими суддями розглянуто 2  клопотання слідчих СВ Шаргородського РВ УМВС, погоджені з прокурором,  про застосування запобіжного заходу у виді  тримання під вартою, які задоволено.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді застави до Шаргородського районного суду не надходили.

Так, наприклад, 21.02.2013 року, слідчим суддею Шаргородського районного суду Славінською Н.Л. розглянуто і задоволено клопотання слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області про обрання запобіжного заходу у виді особистої поруки щодо неповнолітнього підозрюваного гр-на В. Клопотання мотивоване тим, що слідчим розглядаються матеріали кримінального провадження №12012010360000009 від 21.11.2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, в ході розгляду яких встановлено, що гр-н В. підозрюється у вчиненні  п’яти  крадіжок чужого майна у жителів сіл  та в підприємствах торгівлі Шаргородського району Вінницької області, зокрема – в ПП Ч., ПП П., ПП В., ПП Б., у Ц.  Кримінальні правопорушення, вчинені гр-ном В. кваліфікуються за ч.3 ст.185 КК України.

         Слідчий СВ просив застосувати до підозрюваного гр-на В. запобіжний захід у виді особистої поруки та покласти на нього обов’язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися із с. Б Шаргородського району, де він навчається в спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті, без дозволу слідчого, прокурора або суду. В обґрунтування клопотання про застосування саме такого запобіжного заходу слідчий посилався на те, що гр-на гр-н В.. вчинив п’ять тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 6 років; може переховуватися від органів досудового розслідування, так як тимчасово проживає в с. К у своєї рідні без реєстрації, а також в с. Б, без реєстрації; родичі, з якими підозрюваний проживає, не забезпечують контроль за його поведінкою; матір неповнолітнього проживає окремо від нього за межами Вінницької області і не здійснює контролю за його життям та поведінкою. Вказані обставини, на думку слідчого, свідчать про неможливість запобігання ризикам переховування гр-на В. від органів досудового розслідування та продовження ним вчиняти кримінальні правопорушення при застосуванні більш м’якого запобіжного заходу.  

Крім того, слідчий СВ Шаргородського РВ УМВС зазначив, що у ході досудового розслідування гр-ка О. – директор спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Вінницької обласної ради, де навчається неповнолітній підозрюваний гр-на В.., 20.02.2013 року звернулася із зобов’язанням про поруку, в якому просить виступити поручителем неповнолітнього. При цьому, гр-ка О. позитивно характеризується, тривалий час працює директором школи-інтернату, добре знає гр-на В.., тому, на думку слідчого, заслуговує на особливу довіру при обрані саме такого виду запобіжного заходу як особиста порука.

В ході розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що   неможливо застосувати до гр-на В. більш м’який запобіжний захід, зокрема, особисте зобов’язання, оскільки він буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, які передбачені ст.177 КПК України, оскільки з довідки Шаргородської ЦРЛ вбачається, що гр-н В. перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом – помірна розумова відсталість, а 18.02.2013 року слідчим суддею Шаргородського районного суду винесено ухвалу про  направлення гр-на В. до Вінницького міжобласного центру судово-психіатричних експертиз Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка для проведення стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи з метою встановлення наявності у неповнолітнього підозрюваного психічного захворювання чи затримки психічного розвитку, ступеню і характеру психічного захворювання, його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації, тобто на час вчинення кримінальних правопорушень.

У зв’язку із цим, до з’ясування психічного стану неповнолітнього експертами, виключається можливість застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання, що полягає у покладенні на гр-на В. обов’язків, визначених ст.194 КПК України та відібрання у нього письмового повідомлення про це, оскільки неможливо передбачити, що останній розуміє зміст такого виду запобіжного заходу та покладених обов’язків і буде виконувати ці обов’язки.

Крім того, слідчий суддя також виходив з того, що до слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області   звернулася із зобов’язанням про особисту поруку  гр-ка О., директор спеціальної загальноосвітньої  школи-інтернату, де навчається неповнолітній підозрюваний гр-н В.., яка поручилася та взяла на себе зобов’язання щодо виконання останнім покладених на нього процесуальних  та передбачених ст.194 КПК України обов’язків і зобов’язалася за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

 Слідчим суддею встановлено, що гр-ка О., 10.09.1953 року народження, з 19.08.2008 року працює директором спеціальної загальноосвітньої  школи-інтернату, де навчається неповнолітній підозрюваний гр-н В.., за місцем роботи характеризується позитивно, як умілий керівник, гарний учитель, має авторитет серед дітей, їх батьків і працівників школи, постійно підвищує свій фаховий рівень, має підхід до дітей, що дало підстави для висновку про те, що вона заслуговує на особливу довіру, у зв’язку із чим може бути єдиним поручителем гр-на В..

При цьому, клопотання про застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки щодо неповнолітнього гр-на В. погоджено з прокурором прокуратури Шаргородського району, що спеціально уповноважений на участь у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх. При розгляді даного клопотання приймав участь прокурор прокуратури Шаргородського району, що спеціально уповноважений на участь у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх.

Також, 14.03.2013 року слідчим суддею Шаргородського районного суду Соколовською Т.О. розглянуто і задоволено клопотання слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою гр-на Р., підозрюваному  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Клопотання обгрунтовано тим, що слідчим розглядаються матеріали кримінального провадження №12013010360000167 від 10.03.2013 року,  в ході розгляду яких встановлено, що гр-н Р. підозрюється у вчиненні  незаконного придбання, виготовлення, зберігання  та збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, зокрема, в тому, що у вересні 2012 року останній знайшов на березі ставка, розташованого в парку в с. Рахни-Лісові, дикоростучий кущ конопель, з якого відділив листя з верхівковими частинами, помістив до кишені куртки, переніс до квартири, в якій проживає і яка знаходиться в с. Р на вул. Гагаріна, 19/8 та належить С., і залишив на зберігання для подальшого власного вживання шляхом куріння. 9.03.2013 року о 12 годині 30 хвилин гр-н Р. в квартирі С. на прохання знайомого Т. незаконно збув останньому особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою 1,77 г у перерахунку на висушену речовину. Кримінальне правопорушення, вчинене гр-ном Р.., кваліфікується за ч.2 ст.307 КК України.

         Слідчий просив застосувати до підозрюваного гр-на Р.  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що гр-н Р. підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років; гр-ну Р. вручено повідомлення про підозру у вчиненні  вказаного кримінального правопорушення. Крім того, підозрюваний оголошений в міждержавний розшук УВС Тульської області Російської Федерації за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст.158 та ч.2 ст.162 КК  Російської Федерації; не має постійного місця проживання, не працює, що дає підстави  вважати, що в подальшому він  може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України у випадку застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Слідчий суддя встановив, що 10.03.2013 року   до ЄРДР внесено матеріали про виявлення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а 13.03.2013 року гр-на Р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. При цьому, підозрюваний гр-н Р. визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Крім того, слідчий суддя встановив, що гр-н Р. 6.06.2011 року оголошений в розшук на території країн СНД УВС Тульської області за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.158 та ч.2 ст.163 КК Російської Федерації.

При ухваленні судового рішення про задоволення подання слідчий суддя виходив з того, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні гр-ном  Р. кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а також наявні ризики переховування гр-на Р. від органів досудового розслідування та вчинення інших кримінальних правопорушень,   у зв’язку із чим наявні підстави для застосування запобіжного заходу, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків та запобігання ризикам переховуватися від органів досудового розслідування та вчиняти інші кримінальні правопорушення. При цьому, слідчий суддя встановив, що неможливо застосувати до гр-на Р. більш м’який запобіжний захід,  оскільки він буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при ухваленні судового рішення про застосування до підозрюваного гр-на Р. запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя визначив строк дії ухвали; дату, з якої вираховується строк тримання гр-на Р. під вартою; розмір застави, з огляду на характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється гр-н  Р.., та з урахуванням особи останнього, який є громадянином Російської Федерації, і, достеменно знаючи, що до нього застосовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд на території Російської Федерації,  він перебуває в міждержавному розшуку, залишив місце постійного проживання, на території України проживає без реєстрації, постійного місця проживання, роботи, родини та утриманців на території України не має, у зв’язку із чим розмір застави визначено  в максимальних межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, тобто вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати.

До того ж, при проведенні узагальнення встановлено, що у проаналізований період слідчим суддею Шаргородського районного суду Соколовською Т.О. розглянуто і задоволено клопотання слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, погоджене з прокурором, про продовження строку тримання під вартою підозрюваного гр-на Р..

Крім того, в ході узагальнення встановлено, що за проаналізований період клопотання про обрання запобіжних заходів під час судового провадження у конкретних кримінальних провадженнях судом не розглядалися. 

При цьому, в ході узагальнення також встановлено, що клопотання слідчого за погодженням з прокурором чи прокурора про дозвіл на затримання особи з метою приводу (ст.188 КПК України) до Шаргородського районного суду не надходили.

В ході проведеного узагальнення встановлено, що якість та обґрунтованість клопотань слідчих органів досудового розслідування про обрання запобіжних заходів,   продовження строків тримання під вартою потребує поліпшення.

Зокрема,  встановлено непоодинокі випадки внесення до суду означених клопотань щодо тримання осіб під вартою в останній день або останні години затримання.

Також, мотивація вказаних клопотань про обрання запобіжного заходу в переважній більшості випадків полягає в посиланні на  наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, без належного їх обґрунтування та наведення обставин, що дають слідчому підстави зробити такий висновок, та на тяжкість вчиненого злочину при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що, відповідно до вимог Конвенції, не є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

 Наприклад, в клопотанні слідчого СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області про продовження строку тримання під вартою   гр-на Р.,   який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, продовження строку тримання під вартою мотивовано тим, що гр-н Р. розшукується компетентними правоохоронними органами Російської Федерації і наявний запит Генеральної прокуратури Російської Федерації на його екстрадицію, що не отримані  вчасно висновки експертиз, призначених у справі, що збільшилися ризики, які виправдовують тримання останнього під вартою. Проте, в клопотанні   не обґрунтовано неможливість запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу.  

Слідчим суддею задоволено вказане клопотання, оскільки під час його розгляду встановлено наявність нових  ризиків, які виправдовують тримання гр-на Р. під вартою.   

Розгляд клопотань про обрання запобіжних заходів проводився слідчими суддями оперативно, в межах строків, визначених главою 18 КПК України, із обов’язковою участю прокурора та здійсненням фіксування судового розгляду за допомогою звукозаписувальної технічної системи.  

Також, при розгляді даних клопотань слідчими суддями забезпечується право підозрюваного чи обвинуваченого на захист, а саме: на вимогу підозрюваного чи обвинуваченого забезпечується участь в судовому засідання захисника.  

Ухвали слідчих суддів про обрання запобіжного заходу   в апеляційному порядку за проаналізований період не переглядалися.

Узагальнення судової практики зазначеної категорії справ свідчить про те, що найпоширенішими в суді в період дії нового КПК України були справи щодо розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання.            

 Висновок: з огляду на викладене, вважаю за необхідне за наслідками узагальнення звернутися до голови Шаргородського районного суду з метою ініціювання проведення в серпні 2013 року спільної наради слідчих суддів та суддів Шаргородського районного суду з процесуальними прокурорами прокуратури Шаргородського району, слідчими СВ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області з метою забезпечення єдності  застосування норм КПК України щодо   запобіжних заходів та затримання особи за главою 18 КПК України.    

Суддя Шаргородського районного суду                                                                                                                             Н.Л.  Славінська